Актуально
5500 переглядів
 |
Чи можна мирним протестом захистити свої права? |
Про це свідчать результати соціологічного дослідження, проведеного Центром Разумкова. В опозиції розцінюють ці цифри як реальне зростання настроїв протесту в суспільстві й готовність підтримати акцію «Вставай, Україно!». А соціальні психологи наголошують, що від наміру до реальної дії – чимала відстань.
За даними соціологічного опитування Центру Разумкова, участь у страйках та несанкціонованих мітингах допускають близько 17% українців. Кожен десятий може взяти участь у блокуванні руху на дорогах та залізницях, а по 4% – у вуличних заворушеннях і створенні незалежних від уряду збройних формувань.
Дослідження також показало: майже половина українців (49,0%) вважає, що в разі значного погіршення умов життя треба виходити на вулицю.
Соціологія і маніпуляція свідомістю
Уже в постановці питання про погіршення життя присутня маніпуляція свідомістю та поведінкою українців, впевнений депутат від Партії Регіонів Ярослав Сухий. За його словами, соціологи просто намагаються «розхитати українську державність».
«Що значить значне погіршення життя? Що, воно було краще колись? Була мінімальна зарплата 205, 237 гривень, а сьогодні 1200. Яке погіршення буде? Що може статися? Намагання вивести людей на вулиці, я таке вже бачив, нічого доброго з цих всіх майданів не вийшло і вийти не може. І життя від цього не поліпшиться. Навіть якщо 100 тисяч вийде на вулицю, життя поліпшиться не від цього, а від кращої роботи», – зазначив регіонал у коментарі Радіо Свобода.
Тривалий час в українському суспільстві панувала певна апатія, констатує депутат від ВО Свобода Андрій Іллєнко. Однак зараз настрої протесту серед українців зростають, і це підтверджується не лише цифрами, стверджує він.
«Те, що ми бачимо зараз, це тільки початок протестних настроїв, але ми вже бачимо зміни – і на прикладі соціологічних опитувань, і на прикладі реальних подій в нашому суспільстві, зокрема, різкому зростанні кількості, масовості і радикалізму протестів. У мене немає сумнівів, що за кілька місяців вони ще більше зростуть. Це є відповіддю суспільства на політику, яку ведуть нинішній уряд та Президент», – каже Іллєнко.
Відстань між наміром та дією
Такі дані опитувань свідчать лише про намір українців. Вони не означають дієвого результату, про який заявляє, наприклад, опозиція, говорить соціальний психолог Олег Покальчук. Водночас в Україні, звичайно, є організовані групи людей із високою політичною свідомістю, зауважує фахівець.
«Між наміром і дією приблизно 5-7 ступенів переходу. Тим більше, що українці страшенно терплячий народ. Історія наша свідчить про те, що як би сильно наші умови життя не погіршувалися, на вулиці українці не виходили, в кращому випадку вони втікали на Січ. Тому всілякі соціальні зміни траплялися в країні як наслідок зовнішніх впливів».
Найчастіше як можливі причини участі в акціях протесту українці називали «значне підвищення цін на найнеобхідніше» (34,4%), «невиплату зарплат» (29,0%), «протест проти масового скорочення робочих місць на якомусь підприємстві або в якійсь галузі» (24,5%) і «протест проти свавілля місцевої влади» (23,3%).
У липні 2004 року, незадовго до «помаранчевої революції», за даними Фонду «Демократичні ініціативи», лише 18% українців готові були взяти участь у протестах.
Більше новин за темою «За право людини»:
