Актуально
7950 переглядів
 |
Самовпевненості знайдено наукове пояснення |
Стаття вчених ще не прийнята до публікації, проте її препрінт доступний на сайті arXiv.org.
Мова в роботі йде про самовпевненість не тільки як про психологічну особливість деяких людей (див.нижче), але і як про явище, властиве цілим системам, наприклад, фінансовим інститутам або державам. До теперішнього часу вченим важко пояснити дане явище, оскільки було незрозуміло, які "еволюційні зиски" воно несе.
Справді, самовпевненість примушує індивідуумів йти на невиправдані ризики, братися за завдання, які вони свідомо не в змозі виконати. В результаті, такі індивідууми повинні частіше зазнавати невдач, ніж ті, хто оцінює свої можливості реально. Тобто, наприклад, у фінансовій сфері самовпевнені банки мають частіше розорятися, на відміну від їхніх скромніших "колег". Таким чином, реальна оцінка своїх можливостей здається вигіднішою стратегією виживання.
В рамках нової роботи учених цікавило, чи дійсно ця інтуїтивно зрозуміла схема працює. Виявилось, що це не завжди так. Зокрема, коли нагорода в певній боротьбі, що визначається у тому числі і випадковими параметрами, як мінімум в два рази перевищує витрати, то самовпевненість виявляється кращою стратегією. Більш того, рівень самовпевненості виявляється пропорційний рівню невизначеності ризиків.
За словами учених, сферами, де самовпевненість є кращою стратегією, виявляються міжнародна політика, інтернет-бізнес і банківська сфера. Наприклад, міжнародна політика підходить під модель дослідників тому, що витрати на неї відносно невеликі, тоді як нагорода в боротьбі велика. Учені відзначають, що однією з причин Першої світової війни називається зайва упевненість деяких країн у власних військових і політичних силах.
Самовпевненість (упевненість в собі) - властивість особистості, ядром якої виступає позитивна оцінка індивідом власних навиків і здібностей, як достатніх для досягнення значущих для нього цілей і задоволення його потреб. Основою для формування такого роду оцінок служить достатній поведінковий репертуар, позитивний досвід вирішення соціальних завдань і успішного досягнення власних цілей (задоволення потреб). Для формування упевненості в собі важливий не стільки об'єктивний життєвий успіх, статус, гроші і т. п., скільки суб'єктивна позитивна оцінка результатів власних дій і оцінки, які слідують з боку значущих людей. Позитивні оцінки наявності, «якості» і ефективності власних навиків і здібностей визначають соціальну сміливість в постановці нових цілей і визначенні завдань, а також ініціативу, з якою людина береться за їхнє виконання. У структурі упевненості в собі можна виділити три найважливіші компоненти: загальну упевненість в собі, соціальну сміливість і ініціативу в соціальних контактах (Ромек В.Г., 1998).
Більше новин за темою «У світі науки»:
