Соціоніка: моделі соціотипів (ч.1 - 6)

Соціоніка: моделі соціотипів

1. Від Карла Юнга до Аушри Аугустинавічуте

"До уваги читачів пропоную типологію, створену К.Г.Юнгом і котру я трішки вдосконалила, використовуючи теорію інформаційного метаболізму А.Кемпінського..." — так почала Аушра Аугустинавічуте свою першу опубліковану роботу з соціоніки (ця публікація 1980 року в литовському молодіжному часописі залишилася майже непоміченою)¹. Економіст за фахом і психолог від Бога, литовська дослідниця А.Аугустинавічуте була занадто скромною, коли говорила про невелике вдосконалення типології Юнга, адже насправді це був рішучий прорив на вищий рівень розуміння природи людської психіки.

Треба сказати, що Юнг, ставши засновником теорії психологічних типів, впритул наблизився до відкриття інтертипних стосунків. Адже саме він увів у науку поняття “психічна функція”, він переконливо показав, що мислення і поведінка людини безпосередньо залежать від структури її психіки. Більш того, Юнг помітив, що розвинуті функції свідомості одних типів справляють притягуючий, "чаруючий" вплив на такі ж функції інших типів — саме ті, котрі у них самих не розвинуті і містяться у підсвідомості. Тут лежав ключ до розв'язання проблеми щодо механізму відносин між типами, але Юнг проминув цю ідею і... не став творцем соціоніки.

В чому ж була цінність відкриття А.Аугустинавічуте?

По-перше, вона відкрила СИСТЕМУ, яка дозволяє виразно побачити всі типи інформаційного метаболізму (типи ІМ або соціотипи). Тут можна провести аналогію з періодичною системою елементів Д.Менделєєва, котра дозволила передбачити існування в природі певних хімічних елементів ще до їх практичного відкриття.

По-друге, вона розробила МОДЕЛЬ, котра добре описує будову психіки людини, допомагає побачити і експериментально обгрунтувати основні риси типу особи.

По-третє, А.Аугустинавічуте заклала основи теорії ІНТЕРТИПНИХ ВІДНОСИН, яка пояснює закономірності міжлюдської взаємодії.

ЩО Ж ТАКЕ СОЦІОНІКА? Більш-менш влучне визначення звучатиме приблизно так:

СОЦІОНІКА — ЦЕ НАУКА, ЩО РОЗГЛЯДАЄ ЛЮДЕЙ ЯК НОСІЇВ ПЕВНИХ ТИПІВ ІНФОРМАЦІЙНОГО МЕТАБОЛІЗМУ, ЯКІ ВЗАЄМОДІЮТЬ ОДНІ З ОДНИМИ НА ОСНОВІ ОБ'ЄКТИВНИХ ЗАКОНІВ.

2. Інформаційний метаболізм

Термін "інформаційний метаболізм" народився з ідеї, висловленої і розробленої польським психологом і психіатром А.Кемпінським. Суть її в тому, що взаємодія людини з навколишнім світом (природою, іншими людьми тощо) і ті образи, які в результаті цієї взаємодії виникають у свідомості людини, мають інформаційний характер. Як життя тіла грунтується на речовинному та енергетичному метаболізмі (тобто на фізичному обміні з навколишнім світом речовинами та енергією, а також побудові на цій основі самого тіла), так життя психіки людини — на інформаційному обміні. Розуміння інформаційного метаболізму є ключем до пізнання механізмів взаємодії людини з навколишнім світом, тому що дає єдину "мову" для дослідження та моделювання різноманітних процесів у всьому циклі "навколишній світ — людина — навколишній світ". Інформаційний метаболізм — це той фундамент, на якому стоїть наука соціоніка, так само, як фізична наука грунтується на вивченні матерії, біологія — на вивченні "живої речовини" (за В.І.Вернадським) тощо.

Спілкування між людьми — це процес обміну інформацією за допомогою слів, інтонації, міміки, жестів, поз, а також створених людиною об'єктів: книг, картин, скульптур, архітектури, машин та інших продуктів творчості. Але яким би складним не був процес спілкування, врешті-решт це процес взаємодії інформаційних систем, процес обміну інформацією, який відбувається за об'єктивними законами.

Уся інформація, яка надходить до людини як із-зовні, так і зсередини (інформація про психофізичний стан людини) — це єдиний інформаційний потік. Такий же потік інформації людина "генерує" назовні.

3. Аспекти сприйняття світу і психічні функції

Інформаційний потік, що діє на людину, не однорідний — він, як і навколишній світ, має певну структуру. Цей потік розкладається на складові, як біле світло на кольори веселки. Згадані складові ми називаємо аспектами інформаційного потоку.

Припустимо, Ви знаходитесь у новому приміщенні і намагаєтесь його оцінити. Таку оцінку можна зробити з різних точок зору, наприклад:

з погляду комфортності;
з погляду функціональності і зручності для роботи;
з погляду безпеки для людини;
з погляду можливостей вдосконалення і т.п.

Кожна з перелічених точок зору відповідає одному з аспектів інформаційного потоку.

Якщо Ви подивитесь на своїх друзів і знайомих, то легко помітите, що вони не однаково відчувають різні аспекти, наприклад, в одних добре розвинений естетичний смак, але слабке відчуття часу; другі миттєво сприймають логіку будь-якої ситуації, але значно гірше відчувають ставлення до них інших людей тощо. Якщо уважно придивитися, то кожний з нас у чомусь сильний, а в чомусь може й безпорадний. І ось тут ми впритул наблизилися до поняття "психічних функцій".

ПСИХІЧНА ФУНКЦІЯ — це здатність людини з особливим вмінням розбиратися в одному з аспектів інформаційного потоку.

Зрозуміло, що психічних функцій стільки ж, скільки й аспектів — кожному аспекту інформаційного потоку відповідає своя психічна функція.

Класична соціоніка розглядає 8 аспектів інформаційного потоку і, відповідно, 8 психічних функцій:

Символи, назви і зміст психічних функцій

Символ	Назва психічної функції	Зміст психічної функції
	інтуїція можливостей (чорна інтуїція)	вміння відчувати людські здібності, перспективи розвитку; цілісне сприйняття світу, відчуття його єдності, взаємопов'язаності, повторюваності на різних рівнях світової ієрархії; розуміння самої суті об'єктів і процесів
	інтуїція часу (біла інтуїція)	розуміння суперечностей у навколишньому світі і в душі людини, боротьби протилежностей, того, що розділяє, відрізняє людей і явища; відчуття небезпеки, здатність побачити марність чогось, глухий кут, неможливість розвитку або неминучість перемін
	силова сенсорика (чорна сенсорика)	здатність контролювати зовнішній простір, вміння чинити тиск на інших або опиратись зовнішньому тиску, розуміння сили і безсилля суперника, його здатності до відсічі й опору; авторитет сили, мобілізація, влада, воля до перемоги
	сенсорика відчуттів (біла сенсорика)	уміння задовольняти тілесні потреби, відчуття власного тіла, вишукані насолодження, краса, дизайн, потяг до високої внутрішньої якості, чистого, неперевантаженого простору; затишок і комфорт
	ділова логіка (чорна або динамічна логіка)	логіка розумних дій; технологія, процес, метод, процедура, правило, алгоритм, конвейєр, причина і наслідок; економні, ефективні дії, підприємливість
	логіка співвідношень (біла або статична логіка)	вміння систематизувати знання і явища, глибоке розуміння логічних взаємозв'язків між об'єктами, система фактів, службова ієрархія, підпорядкованість, класифікація, статистика, облік і контроль, організаційний апарат
	етика емоцій (чорна етика)	з нею пов'язані емоції людини, вміння розпізнавати душевний стан інших людей, керувати ними, вселяти радість, ентузіазм, або, навпаки - страх, жах, тривогу, паніку
	етика відносин (біла етика)	сприйняття світу через відносини між людьми, вміння налагоджувати потрібні стосунки, бути делікатним; почуття обов'язку, терпимість, толерантність, любов, доброта, милосердя, людяність

Численні спостереження за мисленням і поведінкою людей привели до висновку, що кожна людина найкраще розбирається лише в двох аспектах інформаційного потоку, тобто в неї найрозвинутішими будуть дві з восьми психічних функцій. Причому можливості цих функцій виявлятимуться по-різному.

По тій функції, яку в соціоніці називають першою, світ сприймається найбільш повно і адекватно, але при необхідності діяти ця функція виявляється дещо інертною і активізується лише для важливих справ, "за великим рахунком". Першу функцію ми ще називаємо програмною, оскільки вона ніби програмує психіку у певному напрямку, хоча при цьому сама може лишатись непомітною неначе підводна частина айсбергу. Але саме в ній сконцентровані найсокровенніші життєві цінності людини, її головний життєвий стрижень.

Зате так звана друга функція є і активнішою, і контактнішою, і гнучкішою, здатною до дії в першому-ліпшому випадку, без вагань. Друга функція поводиться не так солідно, як перша — вона значно яскравіша і легковажніша, більш схильна до демонстративності і навіть авантюр. Завдяки цим якостям другу функцію ще називають творчою.

Із сказаного вимальовується система, яка дозволяє описувати психіку людини:

1. Існує 8 психічних функцій, які відображають відповідні аспекти навколишнього світу.

2. Дві з восьми функцій є найрозвинутішими і загалом визначають характер мислення та поведінки особи.

3. Однією з цих функцій ("програмною", "першою") світ сприймається найповніше, іншою ("творчою", "другою") людина найактивніше впливає на світ.

4. У раціональних типів "першими" є раціональні функції (логіка або етика), у ірраціональних — ірраціональні функції (сенсорика або інтуїція).

Раціональні функції

Ірраціональні функції

	— етика відносин
	— етика емоцій
	— логіка співвідношень
	— ділова логіка

	— сенсорика відчуттів
	— силова сенсорика
	— інтуїція часу
	— інтуїція можливостей

5. Якщо перша функція раціональна, то друга — ірраціональна, і навпаки.

6. У екстравертів на першому місці перебувають "чорні" функції, а на другому — "білі", у інтровертів — навпаки.

Тепер стає зрозумілим, що символьні позначення типів (див. Системи позначень і назв психологічних типів, с.23) — , , ... — являють собою елементарну модель соціотипу і несуть багато інформації. Ця двохелементна модель називається елементарною тому, що існують і складніші моделі (чотирьох-, восьми- і шістнадцятиелементні), але в їх основі все одно лежить ця найпростіша модель.

4. Як побудувати елементарну модель соціотипу

Отже, існує 16 типів особи — 16 якісно різних способів сприймання, переробки та відтворення інформації. Причому кожна психічно здорова людина обов'язково належить до одного з 16 типів інформаційного метаболізму (інші назви — "соціонічні типи особи", “соціотипи”, "типи ІМ"). У житті вони відрізняються характерною поведінкою, колом інтересів, часто — зовнішністю, рухами, швидкістю реакцій, стосунками з іншими людьми. Дослідженнями цих особливостей типів, як ми вже зазначали, займається типологія. Можна сказати, що типологія відповідає на запитання “Як?”: “Як різні типи діють в різних ситуаціях?”, “Як вони говорять, жартують, одягаються?”. Проте глибинне розуміння людських типів неможливе без відповіді на запитання “Чому?”. Зрозуміти внутрішні механізми мислення і поведінки людей різних типів дозволяють соціонічні моделі.

МОДЕЛЬ типу інформаційного метаболізму — це психічні функції, включені в структуру зв'язків, яка відображає уявлення соціоніки про механізми функціонування психіки людини.

ЕЛЕМЕНТОМ моделі ми називаємо місце в структурній схемі, котре заповнюється однією з психічних функцій. Для кожного елемента характерні свої особливості сприймання, переробки та відтворення інформації.

Можна сказати, що психічна функція — це “сутність”, а елемент — “форма”. Якщо психічна функція визначає здатність “працювати” з певним аспектом інформаційного потоку, то елемент визначає масштаби цієї роботи, її структуру і наявні обмеження.

Як ми вже знаємо, найпростіша модель складається лише з двох елементів:


	Програмний елемент			Творчий елемент

Перший елемент називається програмним, оскільки відповідна йому функція найбільш адекватно відтворює інформацію про навколишній світ і має домінуючий вплив на сутність типу. Функція, що заповнює перший, програмний елемент конкретного типу, відповідно називається першою функцією або програмною функцією. Можна сказати, що саме програмний елемент надає “своїй” психічній функції найбільші можливості, максимально можливий простір для маневру.

Другий елемент умовно називають елементом творчості, оскільки функція, що його наповнює, у житті кожного типу виконує роль інструменту для творчого впливу на навколишній світ. Функція, яка наповнює другий, творчий елемент називається другою функцією або творчою функцією.

Ще раз сформулюємо правила побудови елементарної моделі:

А. Якщо тип раціональний, то на місці першого елемента буде функція логіки або етики, а на місці другого — функція сенсорики або інтуїції. Для ірраціональних типів — навпаки.

Б. Якщо тип екстравертний, то на місці першого елемента буде "чорна" функція, а на місці другого — "біла". Для інтровертних типів — навпаки.

Не забуваймо, що перша й друга функції не можуть бути "одного кольору", тобто обидві чорні або обидві білі. Це правило відображає той факт, що в соціотипі дотримана певна рівновага екстравертної та інтровертної установок.

А тепер подивимось, як будується модель.

Якщо, наприклад, у людини перша функція — ділова логіка, а друга — сенсорика відчуттів, то модель її психіки матиме такий вигляд:


	Програмна функція			Творча функція

З другого боку: що можна сказати про цей тип, дивлячись на модель?

1) це екстраверт, оскільки перша функція — "чорна";

2) він раціональний, оскільки перша функція — ділова логіка — є раціональною функцією;

3) він логік і сенсорик — це випливає із самих назв першої і другої функцій.

5. Ще раз про стандартні назви соціотипів

Для однозначного найменування соціотипів введена система стандартних (канонічних) назв типів. Вона грунтується на тому ж принципі, що й елементарна модель:

— назва типу утворюється поєднанням назв першої й другої психічних функцій даного типу; наприклад, якщо першою функцією є логіка, а другою — сенсорика, утворюється словосполучення "логіко-сенсорний", для інтуїції та етики — "інтуїтивно-етичний" і т.д.;

— в залежності від екстравертності чи інтровертності типу його назва закінчується значенням цієї ознаки: якщо тип екстравертний, то в кінці назви буде слово "екстраверт" (наприклад, "логіко-сенсорний екстраверт"), а якщо інтровертний, то — "інтроверт" ("логіко-сенсорний інтроверт");

— ознака "раціональність — ірраціональність" не називається, оскільки вона визначається першим елементом моделі типу: якщо на першому місці логіка або етика — це раціональний тип, якщо сенсорика або інтуїція — ірраціональний.

Для прикладу дамо назву типу, модель якого ми побудували в попередньому розділі (цей тип раціональний, сенсорний, логічний, екстравертний). У відповідності до правил побудови назв типів, отримуємо:

ЛОГІКО-СЕНСОРНИЙ ЕКСТРАВЕРТ, скорочено — ЛСЕ, тобто спочатку називаємо першу функцію, потім другу і, нарешті, значення ознаки "екстраверт-інтроверт".

А тепер виконаймо зворотне завдання: за стандартною назвою типу визначимо його ознаки й психічні функції. Для прикладу розглянемо тип особи з назвою "інтуїтивно-етичний інтроверт". Хід міркувань може бути таким:

— оскільки на першому місці названа ірраціональна функція — інтуїція, то це тип ірраціональний;

— оскільки це інтроверт, то перша функція є “білою” інтуїцією — інтуїцією часу;

— аналогічно, друга функція є “чорною” етикою — етикою емоцій.

Таким чином, перед нами тип ірраціональний, інтуїтивний, етичний та інтровертний, а його елементарна модель має такий вигляд:


	Програмна функція			Творча функція

Ви, звичайно, зауважили, що в попередньому прикладі логіко-сенсорний екстраверт був позначений лише трьома літерами — ЛСЕ. Справа в тому, що при частому вживанні стандартних назв типів зручно використовувати їх абревіатури. У даному разі кожне слово стандартної назви типу замінюється його першою літерою.

Зверніть увагу, що в скороченнях повторюються літери І та Е. Але це зовсім не заважає розшифруванню назви типу. Наприклад, як розшифрувати позначення "ІЛІ"?

По-перше, має значення не тільки літера, але і її місце в абревіатурі. Перша і друга літери завжди позначають тільки психічні функції. У даному випадку перше "І" розшифровується як "інтуїція", а "Л" — як "логіка".

По-друге, така ознака як "екстраверсія—інтроверсія" завжди називається останньою як у повній, так і в скороченій назві типу. У такому разі літера "І" на третьому місці означає "інтроверт", а повна назва типу розшифровується як "інтуїтивно-логічний інтроверт".

Таким чином: ІЛІ — інтуїтивно-логічний інтроверт, ЛІІ — логіко-інтуїтивний інтроверт, ЕСЕ — етико-сенсорний екстраверт і так далі.

Але найчастіше для позначення типів використовують їхні псевдоніми. Якщо абревіатурні назви введені для економії зусиль соціоніків, наприклад, при написанні спеціальних праць, то псевдоніми підбираються заради зручнішого запам'ятовування особливостей кожного типу в широкому використанні. За псевдоніми взято імена відомих історичних осіб чи літературних героїв відповідних типів. Порівняйте самі, що легше сприймається:

"Це — інтуїтивно-логічний екстраверт" чи "Це — ДОН-КІХОТ"?

Відповідь очевидна. Коли називають псевдонім, то перед нами одразу ж виринає цілісний образ типу, увиразнюється наше ставлення до нього, завдяки чому легше зрозуміти, про який тип йдеться. Вживання різних форм назв типів (стандартних, скорочених чи псевдонімів) спеціально не регламентується. Система псевдонімів постійно розвивається і не є догмою, хоч, мабуть, з часом будуть знайдені найбільш відповідні імена і система стабілізується. Нагадаємо, що кілька різних систем псевдонімів наведено вище (див. Системи позначень і назв психологічних типів).

Датою виникнення соціоніки її засновник А.Аугустинавічуте вважає 1968 рік.

Якщо ви помітили в тексті орфографічну помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

19 квітня 2024, п`ятниця

«Психологічні аспекти в менеджменті: Типологія Юнга, соціоніка, психоінформатика»

Соціоніка: моделі соціотипів (ч.1 - 6)