Актуально
2225 переглядів
 |
Вони мають узгодити 28 "союзних програм" - так тепер називають дорожні карти інтеграції двох країн, пишуть кореспонденти Російської службі Бі-Бі-Сі Григор Атанесян і Ксенія Чурманова.
Чому в Москві
Часті зустрічі з Путіним, що проходять на російській території, - наслідок міжнародної ізоляції Лукашенка, кажуть експерти.
Економічні санкції США і Євросоюзу змушують Мінськ переорієнтувати свій експорт на Росію.
(Київ до економічних санкцій Заходу приєднався лише частково - білоруський бензин та дизпаливо дуже активно ввозяться і продаються в Україні. - Ред.)
Але навіть у цих умовах довгограюча інтеграція РФ з Білоруссю залишається предметом запеклих торгів.
А деталі об’єднання так і не визначені.
І це попри те, що розмови про єдиний економічний простір йдуть з 1999 року.
Зараз Мінськ чекає на допомогу і поступки Москви, а особливо - на об’єднання ринків нафти і газу.
Москва ж хоче зберегти Білорусь у своїй сфері впливу навіть після відходу Лукашенка.
Дві держави - одна економіка
Про що конкретно йдеться у дорожніх картах з економічною інтеграцією, так і залишається загадкою.
Про них у 2018 році почала домовлятися робоча група, яку очолили тодішні міністр економічного розвитку Росії Максим Орєшкін і міністр економіки Білорусі Дмитро Крутий.
Тоді лише сказали, що "досягли прогресу" з питань інтеграції у сфері сільського господарства, зв’язку, митниці і нафтовому ринку, розповідав Орєшкін.
За його словами, міністри керувалися принципом "дві суверенні держави і одна економіка".
Саме такі загальні формулювання були і в договорі 1999 року, з якого і почалася "Союзна держава Росії та Білорусі".
Восени 2019 року російський "Комерсант" з посиланням на отриману програму інтеграції писав, що часткове об’єднання економік країн має розпочатися в січні 2021 року.
Зокрема мова може йти про однакові податки, правила для банків, єдиний регулятора ринків нафти, газу і електроенергії, єдину митну політику і навіть єдиний доступ до держзакупівель.
А єдиний податковий кодекс Союзної держави планували створити до квітня цього року.
Некорисні копалини
У 2018 році в Росії почали змінювати систему податків нафтового сектора - цю реформу називають "податковим маневром".
Через нього Білорусь невдовзі може повністю втратити знижки на російську нафту і в 2024 році отримуватиме її за світовими цінами.
Білоруський мінфін оцінював втрати від "податкового маневру" вже у 2019-2020 роках в 800 млн доларів.
У лютому 2020 р. країни пішли на компроміс - Москва запропонувала Мінську компенсувати частину втрат через "маневр" за рахунок зниження премій, які Білорусь платить російським нафтовим компаніям з 2007 року.
Через російські корисні копалини білоруські експерти вважають малоймовірним єдиний податковий кодекс Росії та Білорусі.
"У нас податкові системи абсолютно різні. Я не уявляю, як їх можна об’єднати. Мені здається, це голий популізм. Російська податкова система заточена на видобуток корисних копалин", - пояснює економіст і член економічної групи офісу Світлани Тихановської Євген Бурий .
На цьому ж наголошує і директор білоруського центру академічних досліджень BEROC Катерина Борнукова: "Варіант, можливо, прийнятний, тільки якщо Росія почне з нами ділитися прибутками від експорту корисних копалин. Але, судячи з усіх сигналів і ознак, ніхто нічого подібного робити не збирається".
Білоруські креветки в небезпеці
Росія та Білорусь можуть швидше домовитися про введення єдиних систем податкового та митного управління.
А це вже може бути вигідним Росії, адже так Москва отримає доступ до митних даних Мінська - і, як наслідок, зможе перекрити схеми на кшталт реекспорту європейських товарів через Білорусь до Росії.
Мова йде про ту саму "запрещенку" - продукти з західних країн, які Росія заборонила ввозити на свою територію у відповідь на економічні санкції Заходу за анексію Криму та війну на Донбасі. Але такі товари за певних схем можуть потрапляти до Росії як "експорт з Білорусі".
Або ж Росія зможе зупинити, наприклад, перепродаж Білоруссю іншим країнам російських нафтопродуктів під виглядом фарб і розчинників.
Мінськ же зацікавлений в інтеграційних проєктах заради енергетичних знижок, вважає Борнукова.
Аналітик російського Інституту енергетики та фінансів Сергій Кондратьєв зазначає, що Білорусь наполягає на "рівних" умовах для своїх підприємств і хоче отримувати російські енергоресурси за внутрішньоросійськими цінами.
І при цьому не витрачатися на інфраструктуру північних російських міст та інші видатки, потрібні для видобутку енергоресурсів.
"Це в чистому вигляді вимога збільшення субсидій без будь-яких зобов’язань з білоруського боку. Нові субсидії без проведення в Білорусі структурних реформ і нормалізації соціально-політичної ситуації призведе лише до перерозподілу цієї "ренти" на користь наближених до влади Білорусі бізнесменів і силовиків та кардинально не покращать ситуацію в економіці в цілому", - вважає російський експерт.
Рубль плюс рубль
У тому ж договорі 1999 року зазначили, що в "Союзній державі" створять якусь єдину валюту.
Але в пізнішу угоду 2019 року цей пункт не потрапив.
Як писав "Комерсант", в документі йшлося лише про "гармонізацію макроекономічної політики", "уніфікацію валютного контролю" і "об’єднання платіжних систем".
Певна інтеграція платіжних систем цілком можлива на випадок посилення санкцій проти Лукашенка, припускає директор з інвестицій російської компанії "Локо-Інвест" Дмитро Польовий.
Але додає, що водночас це може викликати санкції вже для російських компаній, які вестимуть справи з підсанкційними білорусами.
Весь час, що влада Росії і Білорусі намагається придумати "Союзну державу", її вищий орган ("Вища державна рада") щорічно затверджує бюджет.
Його формують відрахування двох країн, але переважно - з Росії.
На 2021 рік "Вища державна рада" затвердила бюджет розміром 4,7 млрд російських рублів - або близько 55 млн доларів.
Близько 3 млрд рублів йде від Росії, решта - від Білорусі.
Направити ці гроші вирішили на прикордонну безпеку, військову інфраструктуру, розвиток сільського господарства і захист інформаційних ресурсів "в умовах все більших зовнішніх загроз".
Союзні програми - поступка Москві?
Раніше головним критиком інтеграції часто виступав Лукашенко.
Він звинувачував Кремль в замаху на суверенітет Білорусі та всіляко намагався балансувати між Росією і Заходом.
Але все змінилося влітку 2020 року після не надто вдалих для Лукашенка президентських виборів.
Після жорстких санкцій з боку Європи і США Москва - остання надія Олександра Лукашенка, кажуть експерти.
Як символ нової реальності вони згадують першу після початку білоруських протестів зустріч Путіна і Лукашенка у вересні 2020 року.
"Ці події нам показали, що нам треба тісніше триматися з нашим старшим братом", - говорив тоді Лукашенко.
Слова російського лідера він демонстративно записував у блокнот.
Тоді Росія виділила Білорусі кредит розміром 1,5 млрд доларів. Водночас Лукашенко не зміг домогтися компромісів з невигідного Мінську "податкового маневру".
Не змінилися і ціни на газ для Білорусі.
З тих пір Путін і Лукашенко зустрічалися ще чотири рази - і кожен раз на території Росії.
Що саме по собі показує рівень їхніх стосунків, каже Ригор Астапеня, науковий співробітник британського Королівського інституту міжнародних відносин Chatham House.
"Лукашенко тоді виглядав дуже слабко", - згадує Астапеня.
"Усі наступні зустрічі є багато в чому продовженням тих дискусій, які вони мали у вересні, про те, як будуть виглядати відносини Білорусі і Росії в час, коли Лукашенко втратив легітимність всередині Білорусі і на міжнародній арені, закривши собі багато можливостей розвитку відносин із Заходом", - пояснює експерт.
"[Російська влада] вклала багато грошей в режим Лукашенка - вони вважають, що в економіку Білорусі, але насправді в режим Лукашенка - і хотіла б отримати якісь гарантії. Союзні програми є гарантією, що Білорусь залишатиметься у сфері російського впливу", - додає аналітик.
"Думаю, Лукашенко до кінця не розуміє, як вибратися з цієї ситуації ", - вважає Астапеня.
Не хоче бути "губернатором Північно-Західного краю Росії"
А білоруський політолог Артем Шрайбман, який через справу Протасевича виїхав в Україну, каже, що санкції змушують Лукашенка переорієнтувати експорт на Росію, але не усувають ключові суперечності між країнами.
"Лукашенко не збирається ставати губернатором "Північно-Західного краю Росії". І впливу, який би змусив Лукашенка здати країну Путіну, я не бачу від санкцій. Але вони, безумовно, послаблюють переговорну позицію Лукашенка", - пояснює Шрайбман.
"Якщо Лукашенко не буде хотіти щось виконувати, він не буде це виконувати - і все. Так було з договором про Союзну державу, який підписали в 1999 році. І нічого ключового звідти не виконали", - нагадує експерт.
"Лукашенко може забалакувати роками"
Олександр Лукашенко чекає від Володимира Путіна фінансової і політичної підтримки, але намагається уникнути інтеграції двох країн на державному та військовому рівні, констатує Ригор Астапеня.
"Лукашенко буде намагатися продавати суверенітет Білорусі частинами, дорого. Але за великим рахунком вибору, продавати чи не продавати, у нього не залишилося. Тому що відносини із Заходом він зіпсував дуже сильно ", - говорить Астапеня.
Путін і Лукашенко зустрічаються часто, тому що йде торг: на яких умовах повинна і буде надаватися російська підтримка, впевнений Шрайбман: "Це завжди торг, і інтенсивний торг".
Експерт вказує на те, що попри жорстку міжнародну ізоляцію Білорусі, за минулий рік ніяких серйозних зрушень в сфері інтеграції не було - як і серйозних економічних компромісів.
Навіть якщо Мінськ затвердить нові союзні програми, він не обов’язково буде їх виконувати, прогнозує Шрайбман: "Лукашенко подібні речі може забалакувати роками".
На його думку, ці програми не дуже цікаві і Росії, яка домагається більш конкретних способів утримати Білорусь за будь-якої майбутньої влади.
Наприклад, може йтися про розміщення російської військової інфраструктури або переорієнтації білоруської зовнішньої торгівлі на Росію.
У березні країни узгодили створення спільного бойового-навчального центру військово-повітряних сил і протиповітряної оборони під Гродно.
А там, поміж іншого, вже розмістили російські літаки Су-30СМ.
У серпні перші російські військові прибули на місце майбутнього центру, а літаки долетіли туди буквально вчора.
Україна вважає військову інтеграцію російської та білоруської армій серйозною загрозою для своєї безпеки, адже фактично це додаткові 1084 км кордону, які потрібно посилено охороняти. Причому це кордон, наближений до Києва. А російсько-білоруські навчання "Запад-2021" президент України Володимир Зеленський нещодавно на зустрічі з міністром оборони США Ллойдом Остіном назвав фактором додаткової напруги між Києвом і Москвою.
"Росія була завжди зацікавлена в розвитку військових відносин з Білоруссю, щоб ще більше інтегрувати білоруську армію в себе, щоб вона була інтегральною частиною російської системи оборони", - говорить Астапеня.
"Лукашенко, напевно, півтора-два роки тому на це б не погодився. Але часи змінилися", - резюмує він.
Публiкацiї за темою «Політика»:
